Дистанційна форма освіти та військовий стан стали викликом для всіх учасників освітнього процесу – вчителів, дітей, батьків. Усі виявились морально і психологічно не готовими тривалий час працювати в такому форматі.
На останні події в освіті кожна людина реагує по різному. І точно є частина батьків в яких інформація про закінчення навчального року та підсумкове оцінювання учнів викликає тривогу, вся ця реакція дорослих позначається на дітях і ще більше підсилює вашу невпевненість, що буде завтра?
Але давайте в цьому бачити позитив!
Цей час, може стати найкращим для формування у дітей низки життєвих компетенцій в тому числі самоорганізації. І в той же час ви маєте класну можливість проводити разом більше часу.
Зі свого боку ми відмітили, що під час дистанційного навчання ще більше зросла роль взаємодії між учнями, вчителями та батьками, і високий рівень співпраці обов’язково принесе нам очікуваний результат.
Тож шановні батьки та любі наші діти, саме зараз, ми можемо допомогти та підтримати один одного. Будьте впевнені, що наші кваліфіковані педагоги гідно оцінять знання ваших дітей та ваші спільні зусилля.
Зберігайте душевну рівновагу разом та пам’ятайте, що найголовніше це здоров’я та благополуччя в родині.
Якщо ви або ваша дитина потребує психологічної допомоги я завжди рада допомогти.
Вправи для дітей та підлітків, які перебувають у стресовій ситуації, для зняття психоемоційного напруження
"Квітка та свічка" https://youtu.be/hVTqEEVUZaw
"Ледачий кіт" https://youtu.be/NHBEUdOaHg8
"Лимон" https://youtu.be/hguSKqCOJOM
"Пір’їна/статуя" https://youtu.be/nvT2vyWfa6I
«ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ З
ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В ЕКСТРЕНІЙ СИТУАЦІЇ»
Якщо в сім’ї дитина з
інвалідністю, то екстрені ситуації й навіть перебування вдома під час воєнного
стану вимагає значно більше витримки та психологічного ресурсу.
Проте,
це стосується будь-якої ситуації, коли є дитина з інвалідністю чи особливими
освітніми потребами. Тож до всіх порад щодо підготовки до надзвичайної ситуації
потрібно включити ще кілька пунктів.
Зокрема, до тривожної валізки, окрім базових речей
має додатися низка інших речей. Ось про що потрібно пам'ятати батькам, які
виховують дитину з інвалідністю:
·Стратегічна аптечка на
3-4 тижні з найбільш необхідними ліками, особливо якщо стан здоров’я вимагає їх
регулярного вживання. Якщо ви цього ще не зробили, то варто створити невеличкий
стратегічний запас медикаментів, щоб їх вистачило на 3-4 тижні.
·Спеціальне харчування
для дитини, якщо вона має певні особливості харчової поведінки (суміші, пюре
тощо);
·Засоби гігієни для
дітей, які мають труднощі з туалетом: памперси, одноразові пелюшки, засоби від
пролежнів та опрілостей;
·Спеціальне обладнання.
Якщо є потреба і можливість, під час евакуації варто взяти спеціальні ліжка,
ноші, крісла колісні тощо.
Щодо дітей, які мають розлади аутичного
спектру та/або психічні порушення розвитку, тут варто якомога заздалегідь
підготуватися до ситуацій, коли будуть чутні вибухи або доведеться спускатися у
бомбосховища. Батьки, які пережили такий досвід у 2014-2015 роках радять:
·Збудувати халабуду з
ковдр і подушок у куті будинку чи квартири, де стіна не є несучою і періодично
привчати дитину накриватися та перебувати там по кілька (десятків) хвилин там.
Якщо буде надзвичайна ситуація, то потрібно сховатися у таке міні-укриття.
·Навушники для сенсорно
чутливих дітей. Користуйтеся ними і привчайте дитину, якщо цього ще не
відбулося.
·Зберігати спокій. Діти
з розладами аутичного спектру сильно реагують на настрій, поведінку, слова
батьків. Вони все віддзеркалюють. Тому найважливіше – самим бути спокійними,
впевненими, не панікувати і не проявляти жодних надмірних емоцій. Ви маєте бути
такими як завжди.
По можливості, дотримуйтесь режиму дня. Рутина
– дуже важлива! Коли немає потреби йти в укриття - готуйте їжу, прибирайте,
читайте книжки – робіть все, що ви робите кожного дня.
Подружити дітей під час воєнної дистанційки: 16 ігор для онлайн-уроків
Під час дистанційного навчання в умовах війни завдання вчителів — дати дітям відчуття безпеки в новостворених онлайн-класах, до яких доєдналися багато новачків. Кожному педагогу доведеться вчитися працювати з дитячою тривогою та невпевненістю і тим самим готувати якісне підґрунтя для плідного навчання. У цьому допоможуть спеціально розроблені психологами ігри на знайомство та здружування.
ВПРАВИ НА ЗНАЙОМСТВО І ЗДРУЖУВАННЯ
«Правда або брехня»
Вік учнів: з 8 років
Як проводити гру?
Учитель пропонує учням написати темним маркером великі цифри 1, 2, 3 на аркушах паперу А4 (щоб добре було видно всім на екранах гаджетів).
Потім необхідно озвучити інструкцію: «Зараз кожен з вас поділиться з класом трьома фактами про себе. Один із цих фактів має бути неправдивим.
Щодо фактів — говоріть про улюблену їжу, домашніх улюбленців, членів родини, хобі, подорожі. Для старших дітей доречно казати про фільми, музику, життєві ситуації.
Після того як учень озвучив усі три факти про себе, всі інші показують на екранах номер того факта, який вони вважають неправдою. А той, хто розповідав про себе факти, називає учнів, які це відгадали.
Гру може почати вчитель: «Факт 1: Я люблю борщ. Факт 2: Я боюся павуків. Факт 3: У мене є домашня тваринка, хом’як Байрактар». Потім учитель називає на ім’я всіх, хто показав цифру 2 і тим самим відгадав, що страх павуків — це вигадка.
«Це про мене»
Вік учнів: від 7 років
Як проводити гру?
Учитель називає фразу з протилежностями, наприклад: «Я люблю собак більше, ніж котів» або «Я більше люблю какао, ніж чай»; «Вважаю, що Привид Києва крутіший, ніж Людина-Павук». Той, хто згоден із твердженням, піднімає руку і викрикує «Це про мене!»
Ця вправа дає відчуття згуртованості, спільності поглядів. Так діти знаходять однодумців і підтвердження: «У мене тут є з ким потоваришувати».
«Компліменти»
Вік учнів: від 7 років
Як грати?
Учитель говорить: «Зараз ми будемо говорити одне одному приємні речі, компліменти. Почнемо з… (ім’я учня), якого всі ми зараз бачимо в лівому верхньому віконечку. Він каже комплімент тому, хто у віконечку справа, і так далі по черзі. Ключова фраза, яку всі казатимуть: «Мені подобається в тобі те, що ти…» Компліментом можуть бути: риси характеру (веселий, добра, кмітливий, сміливий, енергійна), прояви дитини (завжди готовий пограти / допомогти / з тобою цікаво / ти ділишся з усіма смаколиками / твоя любов до тварин), зовнішність (маєш гарне довге волосся, твої кучері, твої окуляри, твій яскравий одяг).
Гра завершується, коли останній учень говорить комплімент учню, який починав гру. Ця активність добре підходить для спільної гри дітей і дорослих — можете практикувати її в родинах. Вона згуртовує і робить відносини в будь-якому колективі теплішими.
«Полювання»
Вік учнів: від 7–8 років
Як проводити вправу?
Вчитель каже, що зараз у помешканні кожного учня почнеться цікаве полювання. Дається 30 секунд, щоб знайти річ чи предмет із заданими параметрами. Наприклад: «За 30 секунд ви маєте знайти у себе вдома щось із цифрою 7 / річ зеленого кольору / щось пухнасте / щось їстівне».
Коли всі збираються біля екранів, кожен має кілька секунд, щоб назвати, що в нього руках.
Ще один різновид цієї гри потребує більше часу. Вчитель дає завдання учням знайти в їхньому житлі (навіть тимчасовому) якусь важливу для них річ. Це може бути улюблена книжка, музичний інструмент, чашка, рюкзак, який подарував татусь, який зараз захищає Україну, подарований близькими оберіг, браслет, фотографія… Під час наступного уроку діти розповідають про всі ці важливі речі і таким чином ближче знайомляться одне з одним, слухаючи щирі історії.
«Пантоміма»
Вік учнів: із 7 років
Як проводити гру:
Кожному учню по черзі пропонується показати тільки за допомогою жестів, що він любить робити у вільний час. Можна загадувати в пантомімі й інші активності — що любить готувати та їсти, улюблене місце відпочинку. Інші діти під час пантоміми мовчать. Потім починають говорити, хто що думає, допоки не знайдеться правильна відповідь.
«Кумедне привітання»
Вік учнів: із 7 років
Якщо вчитель знає, що до класу приєднається новий учень, можна зробити момент знайомства приємно-несподіваним. Педагог розділяє учнів на трійки, і кожна з маленьких груп вигадує оригінальний жест привітання. І коли дитина приєднується до класу, то вчитель спершу знайомить всіх із новеньким, каже, що всі раді знайомству, і говорить фразу-ключ: «І всі дітки приготували для тебе особливе привітання. Один, два, три!» За цим сигналом вчителя всі групи водночас вітають новачка своїм оригінальним жестом та разом промовляють «Ласкаво просимо, Аню!»
Це буде маленькою, але пам’ятною приємністю, бо якщо кожен з нас поставить себе на місце цього учня — точно скаже: так, це було мені потрібно.
ВПРАВИ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КОМАНДНОЇ РОБОТИ
«Хвиля»
авторська вправа психолога Лади Ендресен
Вік учнів: із 7 років
Для виконання цієї вправи-гри потрібно, щоб у всіх учнів були увімкнені камери.
Учасник, віконечко якого розташоване в лівому верхньому кутку екрана, запускає хвилю одночасним рухом правої та лівої рук* і промовляє своє ім’я.
*Як має виглядати хвилька? Якщо ви сидите, витягніть руки в сторони та починайте рухом створювати хвильку.
Цю хвильку одразу ж підхоплює наступний учасник справа. І також робить руками хвилю та каже своє ім’я. Всі діти продовжують робити хвильку, ніхто ручки не опускає. Вправа триває доти, доки хвилька не закінчиться на останньому учаснику.
Гра створює яскравий візуальний ефект — немов на екрані оживає море. Це дає відчуття згуртованості: море зробили всі ми, і кожен назвав своє ім’я та додав своєї індивідуальності. «Море — одне, а нас — багато, і ми всі — особливі».
«Протилежності»
Вік учнів: із 9–10 років
Вчитель просить клас об’єднатися у дві групи. Кожній групі дається твердження, до якого треба зібрати аргументи «за». Приклади тверджень: «Зимові канікули кращі, ніж літні» — «Літні канікули кращі, ніж зимові»; «Для саморозвитку важливо спілкуватися з розумними людьми» — «Книги найкраще сприяють саморозвитку». Через 10 хвилин кожна група обирає мовця, який зачитує свої аргументи іншій половині класу. І навпаки. Яка група набере більше аргументів — виграє.
«Спільності»
Вік учнів: 9–10 років
У вправі «Спільності» учні теж мають об’днатись у дві групи. І кожна протягом 15 хвилин має знайти та написати спільності всіх членів групи. Наприклад: «Ми всі любимо торт Наполеон», «Нас всіх бісить, коли нас перебивають», «Ми дуже віримо в перемогу України». Через 15 хвилин група презентує свої спільності. Перемагає команда, яка знайшла більше спільностей.
«Літери»
Вік: від 8 років
Кожній парі, віконечка яких під час відеозв’язку поряд (горизонтально чи вертикально), вчитель дає завдання створити літеру. Коли діти навчаться складати літери в режимі онлайн, можна спробувати всім разом відтворити на екрані слово: «Україна», «перемога», «любов». На цю вправу дається хвилина. Вправа сприяє зорово-просторовому орієнтуванню, засвоєнню навичок командної роботи, креативності.
«Що тут сталося?»
Вік: із 10 років
Учитель об’єднує учнів у групи по 4–5 осіб. Кожній групі дає картинку з незвичним сюжетом (дивіться нижче) та пропонує за дві хвилини скласти власну історію: «Як думаєте, що тут сталося?» Після обговорення один з учнів має три хвилини, щоб розповісти всьому класу оповідку. Вправа здружує, стимулює фантазію та нестандартне мислення.
Важливо:
Для обговорення кожній групі потрібно буде створити окремий відеодзвінок на платформі, а потім після обговорення у визначений час знову об’єднатись у спільній групі класу. Тому якщо ви та ваші учні добре «підковані» технічно — це не спричинить труднощів.
«Нестандартне мислення»
Вік: із 8 років
Учитель показує фрагмент недомальованого предмета і пропонує учням домалювати його на аркушах паперу А4. А, можливо, і створити кілька інших предметів у малюнку. Наприклад, вчитель показує фрагмент недомальованого метелика, а учень домальовує чудернацьку квітку чи фантастичну істоту. Немає правильної відповіді, що мало би бути на малюнку. На виконання вправи дається 2–3 хвилини. Після того як усі учні покажуть свої малюнки, вчитель рахує кількість однакових поворотів сюжетів на малюнках: «А ось ваше мислення, … , …, …, дуже схоже проявилось у малюнках!»
«Імітатор»
Вчитель говорить учням: «Ваше завдання — одночасно створити звук, схожий на… Я називаю цей предмет чи тварину, а ви одночасно імітуєте його/її звук. Ну як, готові?» Що можуть показувати діти звуками? Чайник, що кипить, машину, що гальмує, ворону, грозу, пилосос, задоволеного кота.
ВПРАВИ ТА ІГРИ НА РОЗВИТОК ВІДЧУТТЯ СПІЛЬНОСТІ ТА КРЕАТИВНОСТІ
«Плейліст»
Вік учнів: 7–16 років
На початку уроку вчитель пропонує учневі назвати свою улюблену композицію. Після цього вчитель має сформувати плейліст з усіх отриманих композицій (на YouTube) та увімкнути його після уроку. А потім запитати дітей, які композиції вони впізнали, та поговорити про цікаві факти, що стосуються цих виконавців і музичних груп.
«Тематичні дні»
Вік учнів: 6–16 років
Ви можете запропонувати учням раз на тиждень з’являтися на онлайн-уроках в образі, передбаченому тематичним днем. Це може бути «День капелюшків», «Піжамний день», «Рок-день», «Жовто-блакитний день», «День окулярів», «День Майнкрафт», «День смаколиків», «День динозаврів». Важливо, щоб завдання і теми уроків та дня збігались — потрібне повне тематичне занурення.
«Кумедні питання»
Вік: із 7 років
Учитель пропонує кожному учневі написати одне кумедне питання, яке б він хотів поставити однокласникам. Це питання дитина має відправити в месенджер чи на мейл особисто вчителеві, щоб інші його не бачили.
Сформувавши перелік цих питань, учитель кожен день читає одне з них. А всі по черзі коротенько відповідають. Питань вам вистачить на місяць. Ця активність дуже захоплює дітей, адже всі чекають: «Ну коли ж нарешті буде моє питання і що на нього відповідатимуть?»
Практичний психолог:
Вправи для зняття емоційного напруження.
Вправа «Ритмічне дихання»
Починайте дихати за таким принципом: вдихаючи, рахуйте до трьох, видихаючи, також рахуйте до трьох. Потім спробуйте зробити видих іще тривалішим: видихаючи, рахуйте до п’яти, до семи тощо.
Вправа «Релаксація на контрасті»
Щоб ефективно зняти м’язове напруження, спочатку треба його посилити.
Так сильно, як можете, напружте пальці ніг. Потім розслабте їх.
Напружте й розслабте ступні ніг.
Напружте й розслабте гомілки.
Напружте й розслабте коліна.
Напружте й розслабте стегна.
Напружте й розслабте сідничні м’язи.
Напружте й розслабте живіт.
Розслабте спину й плечі.
Розслабте кисті рук.
Розслабте передпліччя.
Розслабте шию.
Розслабте лицьові м’язи.
Посидьте спокійно кілька хвилин, насолоджуючись повним спокоєм. Коли вам здасться, що повільно пливете—ви повністю розслабилися.
Практичний психолог:
6 порад як пережити критичний період так щоб зберегти душевні сили
1. Дотримуйтесь розпорядку життя. Так ви демонструєте іншим і, що головне, самому собі, що ви сильні, стійкі та життєздатні.
2. Харчуйтеся здорово, будьте активними, висипайтесь. Здоров'я допоможе вам пережити складні часи та уникнути додаткових проблем у майбутньому.
3. Регулярно виконуйте вправи на розслаблення. Це допоможе подолати щоденний стрес.
4. Говоріть про свої почуття з близькими, це зменшує їхню тяжкість.
5. Допомагайте іншим. Це можуть бути, як ваші батьки, діти, друзі або сусіди, які потребують підтримки, так і зовсім незнайомі люди, коли ви добровільно берете участь у діяльності організації, яка вам подобається.
6. Виділіть час для улюблених занять: спорт, музика, читання, прогулянки, рукоділля та інше. Це допоможе вам переключити увагу, відволіктися і пам'ятати про те, що навіть у складні часи можна знайти заняття, яке зробить ваше життя кращим.
Вправа «Мій план стійкості», «Список речей, як я можу потурбуватися про себе»
Практичний психолог:Шановні вчителі та батьки перегляньте поради
ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ
ЧАС ВІЙНИ
1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є
головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої
присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч
– це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були
– у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І
теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути
наодинці.
2. Бути прикладом: більшість
способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони
дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього.
І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає,
що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби
ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
3. Спілкуватися: це так важливо для
дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій
війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити
з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це
означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І
відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж
важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними»
сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може
бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми
обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!
4. Задіювати: ми не знаємо,
наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми
маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати
за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба
зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать
від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати,
читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є
стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи,
займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона
зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише
дітям, але й нам дорослим…
5. Відновлюватися: це випробування
може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми
потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так
важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання
телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий
«павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і
добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і
обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса,
сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло -
правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
Практичний психолог:Шановні учні, вчителі та батьки перегляньте поради
Як знизити рівень ТРИВОГИ та
ПАНІКИ?
Що
робити при тривозі та паніці:
Тіло
Не
стримувати тремтіння, а навпаки встати, потрясти тіло, поприсідати
масажувати
мочки вух, стискати і розтискати долоні - це дасть роботу м'язам і допоможе
знову відчути своє тіло,
для
того щоб задіяти смакові рецептори покладіть в рот льодяник,
для
тактильних відчуттів – перебирати чотки, дрібні предмети у руках.
Це
включить моторику і дозволить заспокоїтися.
Дихання
У
будь-якій ситуації необхідно нормалізувати дихання. Це дозволить вашій
вегетативній системі прийти в норму.
Зосередьтеся
на диханні
Зробіть
кілька швидких вдихів та видихів (як дихає собака під час бігу)
Потім
вдих, максимальна пауза, видих, максимальна пауза
Слухайте
удари серця
Це
дасть Вам можливість переключити увагу
Мозок
Пишіть
на папері свої почуття та переживання
Малюйте
хоча б каракулі та в них шукайте малюнок
Читайте,
слухайте музику
Запустіть
улюблену гру
Харчування
При
страху та тривозі виробляється кортизол (гормон стресу), який мобілізує
організм
А
також адреналін та норадреналін (гормон зайця та лева) для реакцій бий або біжи
!!!!!Наше
завдання вивести надмірний кортизол:
Пийте
більше води, чорного та зеленого чаю
Їжте
банани, темний шоколад, рослинні волокна, квашену капусту та йогурт (пробіотики),
печену картку із салом
Уникайте
кофеїну у другій половині дня
Нюхайте
щось свіже, запах свіжості заспокоює і допомагає розслабитися (будь-який запах
цитрусових, на крайній випадок свіжовипрана білизна)
Психологія
Страх,
тривога та паніка не виникають на порожньому місці
Згадайте
ранні події, що призводили до цих почуттів
Випишіть
на папір, проаналізуйте, чому те, що сталося, викликало у вас негативну реакцію
Відстежте
думки та тригери, які викликають тривогу
!!!Згадайте
позитивні події
Подумайте,
що зараз для вас важливо та цінно – ментальна практика та усвідомленість – один
із способів зниження кортизолу.
Війна принесла страх прям додому. Через те, ви можете вдаватися в питання, як навчити свою дитину виходити за межі страхів, які приносить час війни.
Хороша новина полягає в тому, що так само як ваша дитина вчиться читати та писати, вона може навчитися навичок стійкості — здатності добре адаптуватися перед обличчям біди, травми, трагедії, загроз чи навіть значних джерел стресу.
Які поради можуть допомогти вам навчити своїх дітей стійкості?
Говоріть з дітьми. Якщо у дітей виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та впевнено. Запитайте їх, що, на їхню думку, відбувається, і послухайте відповіді. Не ігноруйте їхні почуття — вони можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові відповісти, що це нормально боятися. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів: «Я завжди буду піклуватися про тебе».
Створіть емоційно безпечним простір. Проводьте значно більше часу зі своєю дитиною. Грайте в ігри, читайте або просто тримайте дитину поруч.
Обмежте кількість новин, які дитина дивиться. Вимкніть телевізор або радіо, коли увімкнено висвітлення війни. Вам не потрібно приховувати те, що відбувається у країні від дітей, але й ви не повинні піддавати їх постійним картинкам трагедій. Приберіть журнали та газети, які мають страшні обкладинки, обмежте перегляд новин в соцмережах.
Усвідомте, що стреси війни посилює щоденні стреси. Зазвичай ваша дитина може впоратися з невдалим тестом або насмішками серед школярів, але розумійте, що зараз діти можуть реагувати гнівом або поганою поведінкою на стрес, який зазвичай не дратує їх. Запевніть дитину, що ви впевнені, що він/вона старається якнайкраще.
Складіть розпорядок дня і дотримуйтесь його. Дітей заспокоюють звичайні розклади. Відведіть час на виконання домашнього завдання, зараз можливо це потребувати більше часу, аніж зазвичай. По можливості збережіть графік дитини близьким до мирного часу.
Подбайте про себе. Якщо ви цього не зробите, у вас буде менше терпіння і менше креативності, коли дитина потребуватиме і те, й інше. Подбайте про себе, щоб ви могли піклуватися про дитину, коли та прийде за відчуттям безпеки до вас.
Повторюйте дітям, що з ними все буде добре. Запевніть їх, що вони будуть захищені. Складіть план на випадок ситуацій евакуації для сім’ї та поділіться всіма його частинами, які, на вашу думку, може зрозуміти дитина. Якщо хтось з батьків, чи родичів в армії чи теробороні, допоможіть дитині зрозуміти, що це робота члена їхньої сім’ї, як і робота дитини – продовжувати навчатися.
Спостерігайте за ознаками страху та тривоги, які діти можуть не передати словами. Дитина стала дуже прив’язаною до вас, потребує більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Оцінки дитини раптово впали? Заохочуйте дитину писати історії або малювати картинки, які показують відчуття, якщо дитина не може передати словами.
Зверніться за допомогою до дитини. Те, що дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати відповідні віку роботи. Переконайтеся, що дитина знає, як її дії сприяють гаразду всієї родини. Якщо дитина знає, що у неї є роль і що вона може допомогти, вона буде відчувати себе більш впевненою.
Описуйте дитині позитивні перспективи майбутнього. Ні ви, ні ваша дитина раніше не проходили через війну, але ви повинні пояснити дитині, що війни закінчуються. Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви згадуєте і про хороші часи в майбутньому.
Поради від практичного психолога🚨*СИМПТОМ ФАНТОМНОЇ СИРЕНИ.*
Що з цим робити?
Коли травма надто сильна та психіка не може її переварити, може виникнути ПТСР або/та дереалізація.
Війна - потужна травма для кожного з нас, чи є ти військовий або цивільний.
Симптом фантомної сирени - це стан, коли у повній тиші ви чуєте сирени, яких насправді нема. Перевіряєта повідомлення, вікно. Здалося. Це сирени вашої тривоги.
Що з цим робити?
ПЕРЕВІРКА РЕАЛЬНОСТІ ТА ЗАЗЕМЛЕННЯ
🔸поговорити про стрес з близькими
🔸вимити обличчя або руки холодною водою
🔸сісти, перелічити предмети, які бачиш у кімнаті
🔸доторкнутися до тіла, важливо повернути себе через тіло до реальності
ЗАКРИТИ БАЗОВІ ПОТРЕБИ
🔸спробувати заснути за можливості
🔸поїсти тепле та зробити гарячий чай
🔸випити води
🔸обійняти того, хто поруч
🔸залишити собі в день час без новин та телефону, попросивши заздалегідь близьких зателефонувати у випадку тривоги
УПОВІЛЬНИТИ
🔸рухи
🔸реакцію
🔸розмови
коли нема реальної загрози
НА РІВЕНЬ ТРИВОГИ ВПЛИВАЄ:
🔸невизначеність майбутнього
🔸відсутність контролю над ситуацією
ВИРІШЕННЯ:
1️⃣домовитися з сусідами та друзями, як діяти під час екстерної ситуації
2️⃣зробити чергування
3️⃣написати покроковий план, якщо тривога справжня
4️⃣поділити обов'язки з близькими, щоб всі чітко знали, хто вимикає газ, хто бере речі
5️⃣розкласти необхідні речі на місця, щоб легко знайти
6️⃣окремо підготувати одяг, який треба одягти на себе під час евакуації до укриття
ВИСНОВОК:
➡️поки стрес залишається хронічним, ми всі у пастці дереалізації
➡️з цим наша психіка впорається, якщо хоч трохи закривати базові потреби
➡️зараз мінімізуємо симптоми, аби лишатись в тонусі та реагувати по ситуації
Джерело:Психолог Марія Медведева, Психотерапевт Михайло Снітко
Поради від практичного психолога
Як подолати паніку ❓
Дієвими вправами ділиться сімейна та дитяча психологиня Світлана Ройз. Рекомендуємо зберегти в нотатки або виписати, адже у стані стресу можете не згадати. І за можливості — перечитувати й повторювати.
🟣 Вправа на контроль стоп, спини, очей і рук
У людини є кілька точок опори й контакту, завдяки яким вона може вийти зі стану паніки.
⚪ Стопи. Що б не відбувалося, перевіряйте себе і своїх дітей, наскільки стійко стоять стопи. Коли чуєте інформацію, що вас лякає, постарайтеся одразу подивитися на свої ноги. Контакт із ногами дає можливість рухатися.
⚪ Спина. Якщо у вас є можливість на щось спертися, зробіть це. Коли стає страшно, притуліться до стіни чи спинки стільця.
⚪ Очі. Роздивіться, що є навкруги. Якщо поруч із вами хтось є, зустріньтеся з ним/нею поглядом. Коли страшно, ми часто говоримо “у мене в очах потемніло”, тобто виходимо із зорового контакту. Покліпайте очима й знайдіть яскраву точку, аби сфокусуватися.
⚪ Руки. Стисніть і розтисніть кулаки, потріть руки, обійміть себе. У сильному стресі ми втрачаємо контакт зі своїм тілом. Буквально “вилітаємо” з нього. Але тільки тіло може витримати те напруження, з яким ми стикаємося. Якомога частіше загортайтеся в ковдру.
🟣 Вправа: точка між підмізинним пальцем і мізинцем
Екстрена допомога під час паніки. Знайдіть точку між безіменним пальцем і мізинцем. Натисніть на неї.
🟣 Вправа на простукування грудної клітки
Простукуйте грудну клітку, з’єднуючи руки, з періодичністю один удар на секунду, чергуючи руки. Проговоріть: “Я впораюся, ситуація справді складна, але я зроблю це”. Ця вправа допомагає повернути серцебиття в нормальний ритм. Тому важливо, щоби був саме один удар на секунду. Якщо робити це частіше, серцебиття пришвидшується.
Якщо дитина самостійно не може це робити, ритмічно постукайте по її колінах чи плечах зі словами: “Ми впораємося, справді страшно й важко, але подивися, які ми молодці”.
🟣 Вправа “потягуньки”
Цю вправу треба обов'язково запам'ятати. Як тільки з’являється можливість, робіть “потягуньки”: тягніться вверх. Якщо вмієте займатися йогою чи стретчингом, саме час згадати ці вправи.
У стані стресу м’язи спазмуються. Треба повернути їхній нормальний тонус — саме так ми виходимо зі стану стресу.
Якщо перебуваєте в закритому просторі й не можете потягнутися, потягніть пальці рук, ніг, шию. Це допоможе повернути активність префронтальної кори, щоб швидко думати й реагувати.
Практичний психолог:Інформаційна хвилинка: Перегляньте
презентацію «
Безпечний інтернет». Гарного дня
Поради батькам. Перегляньте відеоролик " Як зберегти психічне здоров'я під час карантину".https://youtu.be/qv-OVvRrzdM
• Режим дня під час карантину має приблизно співпадати з режимом
у повсякденному житті без карантину.
•
Розпишіть свій час протягом дня, об’єднавши різні сфери: відпочинок, навчання,
пізнання нового, фізичні заняття, час для особистої гігієни, спілкування з
друзями по відео зв’язку, читання літературних джерел тощо.
•
Виокремлюйте для себе на певний час у добі особистісні кордони, знаходячись
постійно поруч з рідними вдома.
•
Спілкуйтесь з батьками на теми, які цікаві й важливі для вас.
•
Зрозумійте важливість поступового виконання навчальних завдань, без відкладання
«на потім», адже потім накопичується психофізіологічне напруження, що може
призводити до нервових зривів.
•
Постійне знаходження в замкненому просторі з близькими людьми передбачає
спільну взаємодію. Тому важливо чути й вміти допомагати один одному спокійно.
•
Важливо зрозуміти власну відповідальність під час карантину і спокійно займати
свій час в умовах замкненого простору без супротиву й виходу на вулицю. Це не
канікули, коли можна вільно гуляти, а час відповідальності кожного в
самоізоляції.
•
Якщо відчувається внутрішня напруга або роздратування важливо фізично
пострибати, побігати, присідати, а також можна малювати або писати про свої
почуття й стан на аркуші паперу, потім порвати його та викинути у смітник.
•
Говоріть з батьками про свої почуття, відчуття, думки. Висловлювання
«Я-посиланням», замість «Ти» унеможливлює звинувачення один одним і допомагає
бути почутим в своїй родині.
•
Намагайтеся бути ближче до своїх рідних. Під час карантину кожен громадянин
може стати більш об’єднаним зі своїми родинами. Спробуйте почути батьків з їх
проханнями, потребами, бажаннями.
•
Продумайте, які спільні ігри, спільні дії можна зробити всією сім’єю (настільні
ігри, волейбол паперовим м’ячем, кидання подушками, спільне малювання без слів
на одному аркуші і т.д.).
•
Контролюйте час, проведений перед монітором комп’ютеру, планшету телефону.
Пам’ятайте, відповідальність за ваше здоров’я на вас. Ставте будильник через
годину нагадати про час відпочинку.
•
Пам’ятайте, що все минає і час карантину мине. Цей час можна використати с
позитивом для себе і своєї родини. Для багатьох це новий досвід, але корисний
для кожної особистості.
•
Будьте здорові: у здоровому тілі здоровий дух!
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ ДЛЯ
ПОЛІПШЕННЯ
НАСТРОЮ
1. Будьте оптимістами!
Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний
тільки дилетант).
2. Не забувайте головного:
діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).
3. Якщо в тебе з”явилося
бажання вигнати учня з класу, вийди сам.
4. Учителю, вітайся з
дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна
виховувати і піднімати собі настрій.
5. Вмійте бути ледачим!
Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але
забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний
обов”язок.
6. Хваліть себе самого
тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу
самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене
діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам
себе люблю, цього і не висловити”.
ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ
ПІДЛІТКОМ І ВЧИТЕЛЕМ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ ЧАС
1. Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток
зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не
перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з
повагою.
2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь
переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть
співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.
3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.
4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому у власні
сили
6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний
іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче
мати позитивну оцінку своєї діяльності.
7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на
високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.
8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо
щось насторожило вас у поведінці підлітка.
Рекомендації для вчителя
ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»
1. Плануючи робочий день,
обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву
можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на
вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому
або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.
2. Плануйте робочий
тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей
роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію
діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто
виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються
найшвидше.
3. Варто впорядкувати
власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за
примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із
друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності,
відвідин мистецьких або спортивних заходів.
4. У пригоді стане
професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з
колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині
окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім
суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з
колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності
та рутини.
5. Банальним, але важливим
компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між
станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання
спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких
обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок
відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;
6. Нове хобі може не
тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш
мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні,
присвячені пошуку емоційного заспокоєння.
7. Категоричним правилом
має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза
роботою.
8. Зрештою, візьміть
відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.
Пам’ятайте: «Це ваше життя, і ви живете тільки один
раз!»
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ У
РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
1. Учитель не повинен
повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за
індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.
2. Учитель не повинен
робити з обдарованої дитини "вундеркінда”. Недоречне випинання
винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів,
однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних
можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.
3. Учителеві треба
пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо
регламентовані заняття, що повторюються.
ВЧИТЕЛЬ
І ПРОБЛЕМИ ДИСЦИПЛІНИ
5 найтиповіших проблем, пов’язаних з
дисципліною
1. Некеровані розмови на уроках.
2. Відсутність шанобливого ставлення до дорослих.
3. Нечесність.
4. Пасивний опір.
5. Зухвала, нахабна, груба поведінка.
Учителі повинні знати закони, які є воснові поведінки учнів
1. Учні обирають певну модель поведінки за певних обставин.
2. Усяка поведінка підпорядкована певній меті – відчувати себе
приналежним до шкільного життя.
3.
Порушуючи дисципліну, учень може
усвідомлювати, поводиться
неправильно і що за цим порушенням стоїть одна з чотирьох
причин:
«Правда або брехня»Вік учнів: з 8 роківЯк проводити гру?Учитель пропонує учням написати темним маркером великі цифри 1, 2, 3 на аркушах паперу А4 (щоб добре було видно всім на екранах гаджетів).Потім необхідно озвучити інструкцію: «Зараз кожен з вас поділиться з класом трьома фактами про себе. Один із цих фактів має бути неправдивим.Щодо фактів — говоріть про улюблену їжу, домашніх улюбленців, членів родини, хобі, подорожі. Для старших дітей доречно казати про фільми, музику, життєві ситуації.Після того як учень озвучив усі три факти про себе, всі інші показують на екранах номер того факта, який вони вважають неправдою. А той, хто розповідав про себе факти, називає учнів, які це відгадали.Гру може почати вчитель: «Факт 1: Я люблю борщ. Факт 2: Я боюся павуків. Факт 3: У мене є домашня тваринка, хом’як Байрактар». Потім учитель називає на ім’я всіх, хто показав цифру 2 і тим самим відгадав, що страх павуків — це вигадка.
«Хвиля»авторська вправа психолога Лади ЕндресенВік учнів: із 7 роківДля виконання цієї вправи-гри потрібно, щоб у всіх учнів були увімкнені камери.Учасник, віконечко якого розташоване в лівому верхньому кутку екрана, запускає хвилю одночасним рухом правої та лівої рук* і промовляє своє ім’я.*Як має виглядати хвилька? Якщо ви сидите, витягніть руки в сторони та починайте рухом створювати хвильку.Цю хвильку одразу ж підхоплює наступний учасник справа. І також робить руками хвилю та каже своє ім’я. Всі діти продовжують робити хвильку, ніхто ручки не опускає. Вправа триває доти, доки хвилька не закінчиться на останньому учаснику.Гра створює яскравий візуальний ефект — немов на екрані оживає море. Це дає відчуття згуртованості: море зробили всі ми, і кожен назвав своє ім’я та додав своєї індивідуальності. «Море — одне, а нас — багато, і ми всі — особливі».
Вправа «Ритмічне дихання» Починайте дихати за таким принципом: вдихаючи, рахуйте до трьох, видихаючи, також рахуйте до трьох. Потім спробуйте зробити видих іще тривалішим: видихаючи, рахуйте до п’яти, до семи тощо. 
Війна принесла страх прям додому. Через те, ви можете вдаватися в питання, як навчити свою дитину виходити за межі страхів, які приносить час війни. 
Говоріть з дітьми. Якщо у дітей виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та впевнено. Запитайте їх, що, на їхню думку, відбувається, і послухайте відповіді. Не ігноруйте їхні почуття — вони можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові відповісти, що це нормально боятися. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів: «Я завжди буду піклуватися про тебе».
Створіть емоційно безпечним простір. Проводьте значно більше часу зі своєю дитиною. Грайте в ігри, читайте або просто тримайте дитину поруч.
Обмежте кількість новин, які дитина дивиться. Вимкніть телевізор або радіо, коли увімкнено висвітлення війни. Вам не потрібно приховувати те, що відбувається у країні від дітей, але й ви не повинні піддавати їх постійним картинкам трагедій. Приберіть журнали та газети, які мають страшні обкладинки, обмежте перегляд новин в соцмережах. 
Усвідомте, що стреси війни посилює щоденні стреси. Зазвичай ваша дитина може впоратися з невдалим тестом або насмішками серед школярів, але розумійте, що зараз діти можуть реагувати гнівом або поганою поведінкою на стрес, який зазвичай не дратує їх. Запевніть дитину, що ви впевнені, що він/вона старається якнайкраще.
Складіть розпорядок дня і дотримуйтесь його. Дітей заспокоюють звичайні розклади. Відведіть час на виконання домашнього завдання, зараз можливо це потребувати більше часу, аніж зазвичай. По можливості збережіть графік дитини близьким до мирного часу. 
Подбайте про себе. Якщо ви цього не зробите, у вас буде менше терпіння і менше креативності, коли дитина потребуватиме і те, й інше. Подбайте про себе, щоб ви могли піклуватися про дитину, коли та прийде за відчуттям безпеки до вас.
Повторюйте дітям, що з ними все буде добре. Запевніть їх, що вони будуть захищені. Складіть план на випадок ситуацій евакуації для сім’ї та поділіться всіма його частинами, які, на вашу думку, може зрозуміти дитина. Якщо хтось з батьків, чи родичів в армії чи теробороні, допоможіть дитині зрозуміти, що це робота члена їхньої сім’ї, як і робота дитини – продовжувати навчатися.
Спостерігайте за ознаками страху та тривоги, які діти можуть не передати словами. Дитина стала дуже прив’язаною до вас, потребує більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Оцінки дитини раптово впали? Заохочуйте дитину писати історії або малювати картинки, які показують відчуття, якщо дитина не може передати словами.
Зверніться за допомогою до дитини. Те, що дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати відповідні віку роботи. Переконайтеся, що дитина знає, як її дії сприяють гаразду всієї родини. Якщо дитина знає, що у неї є роль і що вона може допомогти, вона буде відчувати себе більш впевненою.
Описуйте дитині позитивні перспективи майбутнього. Ні ви, ні ваша дитина раніше не проходили через війну, але ви повинні пояснити дитині, що війни закінчуються. Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви згадуєте і про хороші часи в майбутньому.
Немає коментарів:
Дописати коментар